МАРТИНЕНКО НІНА АНТОНІВНА 

(23.07.1926–10.05.2011)

Народилася 23 липня 1926 р. в м. Полтава в родині робітника. У 1951 р. закінчила біологічний факультет Харківського державного університету. Протягом 1951–1956 та 1961–1963 рр. навчалася в аспірантурі та працювала в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця АН УРСР (м. Київ). Педагогічного досвіду набула в 1957–1961 рр., як старший викладач Мелітопольського державного педагогічного інституту. Протягом 1963–1967 рр. – старший науковий співробітник Центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин (м. Бровари Київської області).

З 1967 р. – працювала на посаді головного наукового співробітника лабораторії фізіології Полтавського науково-дослідного інституту свинарства. (нині Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН).

Ніна Антонівна Мартиненко – дружина видатного вітчизняного фізіолога академіка О. В. Квасницького. Вона розробила теоретичне обґрунтування причин і заходів запобігання ембріональній смертності сільськогосподарських тварин, а також теоретично обґрунтувала метод полібаричної стимуляції багатопліддя і великоплідності свиноматок в результаті стійкого посилення матково-плацентарного кровообігу. Подальше вдосконалення методу забезпечило високий рівень цих показників завдяки стимуляції розвитку мікроструктур ендометрію у препубертатний період розвитку свинок.

Із своїми учнями кандидатами біологічних наук В. О. Лобченко і П. В. Денисюком, а також О. Г. Чирковим плідно працювала над проблемою ембріопродукції in vitro: створення технології перманентного одержання приплоду свиней завдяки використанню постійно діючого інкубатора ооцитів-ембріонів при застосуванні нехірургічного методу трансплантації останніх. Саме цим методом, уперше в Україні і СНД одержали поросят наприкінці 1995 р. в Інституті свинарства УААН.

Н. А. Мартиненко мала близько 150 наукових публікацій, у тому числі 15 методик досліджень із питань фізіології, цитології та гістології в аспекті стимуляції репродуктивної функції тварин. Вона була учасницею численних міжнародних наукових форумів, членом спеціалізованої ради із захисту дисертацій.

У 2004 р. отримала Державну премію України в галузі науки і техніки.

Померла 10 травня 2011 р.